Усі статті номера
10
жовтень 2018року
медичні кадри
робота за направленням

Робота за направленням: звільняти чи не звільняти?

Молодий спеціаліст навчався за держзамовленням. Після закінчення інтернатури мав направлення на роботу в заклад охорони здоров’я. Спеціаліст пропрацював у закладі півтора року й написав заяву про звільнення. Трудовий договір під час працевлаштування з ним не укладали. Чи можна звільнити такого працівника й на якій підставі?

Ірина Шкарівська, адвокат, Київ

Заклад не лише має право, а й зобов’язаний звільнити працівника, який написав відповідну заяву. Чому — пояснимо далі.

За і проти відпрацювань

Чинне законодавство не містить норми, яка б забороняла працівнику звільнитися з будь-якої роботи за власним бажанням. До того ж використовувати примусову працю заборонено
(ч. 3 ст. 43 Конституції України).


Кожен має право звільнитися за власним бажанням як за безстроковим, так і за строковим трудовим договором за умови дотримання строків та процедур, які вказані у статтях 38, 39 Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Раніше законодавство зобов’язувало випускників закладів вищої освіти, які навчалися за державним замовленням, відпрацьовувати три роки на робочому місці за направленням замовника. Випускник працевлаштовувався відповідно до договору, що уклали замовник, керівник закладу вищої освіти й випускник. Такий обов’язок регламентувала частина 2 статті 56 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 № 2984-III. Проте нині цей закон утратив чинність.


Чинний Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі — Закон про вищу освіту) не містить положень щодо обов’язкового відпрацювання студентами будь-якого профілю (за винятком студентів військових спеціальностей).

Однак про «трирічний відробіток» ідеться в пункті 6 розділу 1 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ від 25.12.1997 № 367 (далі — Порядок № 367). Водночас немає нормативного акта, який регулював би механізм стягнення з колишнього студента коштів, які він не «відпрацював». З огляду на це в Україні склалася неоднозначна судова практика з цього питання.

Судова практика

Суди послуговуються такою логікою: договори про підготовку фахівців, які зобов’язують цих фахівців відпрацьовувати, укладені відповідно до чинного на момент їх укладення законодавства, також чинні. Тому їх умови слід виконувати. З огляду на це суди задовольняють позови.


Колишній студент зобов’язаний відшкодувати в установленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати, якщо:
• не прибув за направленням або відмовився стати до роботи за призначенням з причин, не зазначених у пунктах 9 та 18 Порядку № 367;
• його звільнили з ініціативи роботодавця за порушення трудової дисципліни;
• звільнився за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої (абз. 2 п. 21 Порядку № 367).

Проте в інших випадках суди відмовляють у задоволенні позову. Вони звертають увагу на зміни в законодавстві, які скасовують обов’язок відпрацьовувати. До того ж посилаються на відсутність порядку визначення й відшкодування випускниками вартості навчання, якщо такі працівники порушили умови працевлаштування.

Позиція МОЗ

МОЗ також має офіційну позицію щодо необхідності відпрацювання. Воно озвучило її в листі «Щодо необхідності відпрацювання за направленням» від 21.09.2017 № 11.2-10/25114.

У МОЗ зазначають: якщо випускник підписав угоду з керівництвом закладу вищої освіти й роботодавцем до прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо працевлаштування випускників» від 06.10.2016 № 1662-VIII, він зобов’язаний відпрацювати за направленням. Інакше понесе відповідальність згідно з умовами угоди.

Вимога чи можливість?

Нині трирічні відпрацювання випускника — не обов’язкова вимога, а можливість. Студент, який підписує такий договір, отримує для себе додаткові пільги:

  • особи, які уклали договір про відпрацювання не менше ніж три роки в сільській місцевості або селищах міського типу, мають право на першочергове зарахування до медичних і педагогічних закладів вищої освіти за державним замовленням (абз. 4 ч. 3 ст. 44 Закону про вищу освіту);
  • випускникам медичних і педагогічних закладів вищої освіти, які уклали договір про відпрацювання не менше ніж три роки в сільській місцевості або селищах міського типу, держава відповідно до законодавства забезпечує безоплатне користування житлом з опаленням та освітленням у межах установлених норм (ч. 4 ст. 64 Закону про вищу освіту).

Хай там що, однак питання повернення коштів працівником — це приватна справа колишнього студента та замовника навчання. Цю ситуацію вони мають розв’язати добровільно або в судовому порядку, а роботодавця це не стосується. На можливість звільнити працівника факт його роботи за направленням не впливає.

 
Зірка
за правильну відповідь
неправильно
Правильно
Якщо випускник підписав угоду з керівництвом закладу вищої освіти й роботодавцем до прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо працевлаштування випускників» від 06.10.2016 № 1662-VIII, то він:
а) не зобов’язаний відпрацьовувати за направленням;
б) зобов’язаний відпрацювати за направленням.